Дещо про флору і фауну Знесіння

       Територія  регіонального ландшафтного парку  “Знесіння”  за  природньо-географічним  поділом  належить  до  лісостепової  зони, як  і  вся  Львівська  область. Вона  знаходиться  на  межі  двох  географічних  районів – Волинського  лісостепу  та  Розтоцько-Опільських  лісів. Рельєф  парку  дуже  неоднорідний: з  мальовничими  ущелинами, ярами, заваленими  буревієм, скелястими  та  кам’яними урвищами, кар’єрами  і  потічками. Це  зумовлює  величезну різноманітність  рослин. Тут  зустрічаються  і  типові  лісові  види, і  представники  степових  просторів, і  водно-болотяні, і  лучні, і  навіть  скелясті  рослини. Особливу  цінність  парку  представлють  рідкісні, ендемічні  рослини  та  занесені  до  Червоної  Книги  України

Церква Вознесіння Господнього

        Попередня церква на цьому ж місці була дерев'яною і походила з 1602 року. Із найдавніших документів, що стосуються церкви наразі відомо про два — від 1687 і 1758 років. Першим дослідником, котрий звернув увагу на цінність пам'ятки був австрійський археолог Адольф Вольфскрон, котрий опублікував 1858 року рисунок та план у віденському виданні у статті про дерев'яні церкви Моравії, Сілезії, Угорщини та Галичини. У тому ж році опис мистецьких пам'яток подав Феліціан Лобеський у газеті «Rozmaitości» (додаток до Gazeta Lwowska).

        Пізніше у своїх працях церкву згадували зокрема Федір Білоус (подав рисунок за Вольфскроном), Юзеф Лепковський, Казимир Мокловський, Богдан Януш, Михайло Драган. У середині XIX століття церква перебувала у поганому технічному стані. З'явились плани будівництва нової. Іконографія дозволяє скласти певне уявлення про храм. Він був тридільним двоверхим, орієнтованим на осі південь-північ із входом з півдня. Складався з прямокутної нави, такої ж ширини квадратного бабинця з присінком та дещо вужчої прямокутної вівтарної частини. Нава і бабинець були увінчані четвериками із архаїчними низькими наметовими дахами; верх над бабинцем виконував функцію дзвіниці. Дах над вівтарною частиною — двосхилий. Уся будівля по периметру була оточена піддашшям. Інвентарний опис другої половини XIX ст. подає перелік окремих будівель на церковній території: дерев'яний будинок («монастир») із чотирма кімнатами; кухня (або пекарня) з житловою кімнатою; стайня; ще одна будівля, що поєднувала комору, возівню і стайню; хлів; стодола. Усі дерев'яні, криті гонтом або соломою і переважно у поганому стані.

Залізниця «Підзамче — Личаків»

        Звивиста неелектрифікована залізнична гілка у Львові завдовжки 7,5 км, що відгалужується від лінії Львів — Красне в районі Нового Знесіння і закінчується у Винниківському лісопарку поблизу дріжджевого заводу «Ензим». Є вцілілим після Другої світової війни елементом залізничної лінії Підзамче — Підгайці. На великій ділянці проходить регіональним ландшафтним парком «Знесіння» повз ряд природних, культурних і археологічних пам'яток. Існують плани створення на базі залізниці туристичного екскурсійного маршруту.